Ні, бо ми в 988 хрестили Київську Русь, а на місці москви був ліс і болота. Це були прикольні часи, коли нас ніхто не з*йобував. Бо ще не було кому.

Ні, бо тоді почалось знищення української мови (офіційний термін тоді – «обрусение»). Цього року якраз маємо анафему РПЦ на церковні книжки друковані тодішньою українською мовою, а далі ще багато років законів про заборону української мови.

Ні, бо в цей час російська імперія знищила Запорізьку Січ. Чого? Бо уряду царя Петра І не подобалось, що Запорозька Січ займалась визвольною боротьбою українського народу.

Ні, бо цього року Катерина ІІ остаточно узаконила в Україні кріпацтво. Кріпака можна було продати, обміняти на якусь річ. В цих людей були при цьому сім'ї, діти... Як вам такий братський прикольчик?

Ні, бо уряд СРСР, що сидів в широках кабінетах московії розпочав масштабний геноцид українського народу – знищення людей в нашій країні штучно створеним голодом на території тодішньої Української Радянської Соціалистичної Республіки. Детальніше тут

Ні, бо в цей час відбувалось масове знищення української інтелігенції відоме вам як «Розстріляне відродження». Близько 30 000 розумних, творчих, незручних для режиму українців було страчено.

Ні, тому що досі тривала епоха «великого терору» в Україні. В в цілому біля 200 000 людей було засуджено, більшість розстріляна.
Взагалі до 1950 року можна продовжувати безкінечно... війна з Українською повстанською армією – десятки тисяч активістів вбито. Депортація кримських татар. Знищення української культури: податки на народні інструменти, спотворення візуальної культури і перетворення її на «шароварну» і купа чого ще. Це все в Україні по указам з московських кабінетів.

Ні, бо в цей час «братська» країна незаконно анексувала Крим і розпочала війну на сході України.

Ні, бо наші міста розбомблені, а тисячі людей загинуло і продовжують гинути від російських ракет і куль.